| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2011 » Апрель » 12 » ВТО - навіщо і які наслідки.
09:47 ВТО - навіщо і які наслідки. |
Проте цю можливість навряд чи можна буде реалізувати в умовах структурної кризи ринку чорних металів у світі та перспективи скоординованого країнами ОЕСР вимушеного згортання виробничих потужностей у цій сфері.
http://www.uceps.org/ua/s>how97/
УКРАЇНА І СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ: ЯК ЗБІЛЬШИТИ ПЛЮСИ ТА ЗМЕНШИТИ МІНУСИ?
Володимир Сіденко, Олександр Барановський
13 липня 2002, Дзеркало тижня
Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть України у цій глобальній економічній організації не має раціональних обгрунтувань в умовах, коли наприкінці 2001р. до цієї організації приєднався Китай і з’явилися дедалі чіткіші ознаки майбутнього набуття членства в ній у 2003р. Росії. Початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів у рамках СОТ, очевидно, приведе до піднесення на новий рівень системи глобального економічного регулювання і чинитиме значний вплив на Україну. Нарешті, вступ до СОТ — обов’язкова передумова для реальної, а не декларативної інтеграції України до Європейського Союзу.
Саме відносинам України з СОТ, оцінці умов та наслідків вступу до неї був присвячений «круглий стіл», організований у Києві 3 липня ц.р. Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова спільно з Київським регіональним представництвом Фонду «Євразія», в якому взяли участь близько 150 представників органів державної влади та управління, посольств ряду країн, співробітників Національної академії наук та експертів недержавних науково-дослідних організацій, представників засобів масової інформації.
Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації IV Конференції міністрів СОТ у м. Доха (Катар), яка передбачає проведення до 1 січня 2005р. переговорів із широкого кола питань, що стимулюватиме значний розвиток механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки. Для України надзвичайно багато важить можливість безпосередньо взяти участь у таких переговорах з метою відстоювання власних національних інтересів. Водночас початок нового раунду переговорів ускладнює завдання пристосування до параметрів багатосторонньої торгової системи. І за цих обставин Україні навряд чи можна розраховувати на істотні послаблення в умовах приєднання.
Досвід ведення іншими країнами переговорів щодо набуття членства в СОТ свідчить, що конкретні умови приєднання можуть істотно модифікуватися залежно від рівня професіоналізму та політичної волі тих, хто веде переговори. Саме тому в результатах домовленостей про умови приєднання до СОТ різних країн спостерігаються разючі відмінності, коли окремі країни, що перебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівень розвитку, отримують згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортного тарифу.
При цьому дуже короткий термін ведення переговорів може бути пов’язаний зовсім не з ефективністю переговорного процесу, а з наміром країни-претендента набути членства за будь-яку ціну, зі швидкою здачею нею позицій на переговорах. Тривалість же переговорного процесу може свідчити або про принципове відстоювання країною своїх позицій, або, навпаки, про слабкість процесу реформ у ній чи невміння послідовно та цілеспрямовано вести переговори. У випадку України на різних етапах переговорного процесу ми могли спостерігати дію всіх згаданих чинників.
Ключовим у контексті приєднання до СОТ виступає питання: як максимізувати потенційні переваги участі в багатосторонній торговельній системі та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до неї?
Можливі наслідки приєднання України до СОТ
Зараз в Україні побутують переважно розрізнені, несистематичні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. На відміну від Росії, в країні не проводився конкурс на підготовку незалежного дослідження цієї проблеми. Уряд не проводив належним чином консультацій з питань формування умов вступу до СОТ з представниками вітчизняного бізнесу; до цієї роботи на систематичній основі не залучалися науковці. В тій таки ж Росії, навпаки, лише протягом 2001 р. Міністерство економічного розвитку та торгівлі РФ провело понад 260 зустрічей з різними спілками та об’єднаннями виробників, на яких обговорювалися позиції Росії на переговорах з приєднання до СОТ.
Безумовно, такий стан речей негативно позначається на спроможності уряду об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства в СОТ на економіку й соціальну сферу України.
Теоретично приєднання України до СОТ може створити для України низку нових можливостей.
Українські споживачі мають виграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів та послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинених країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращання соціально-економічного становища населення.
Для виробників потенційні вигоди будуть пов’язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків — внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат — внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній.
Експортоорiєнтовані галузі економіки можуть виграти від зменшення втрат від дискримінаційних заходів (які сьогодні становлять $2—3 млрд. на рік), зокрема через отримання недискримінаційного ставлення в рамках антидемпінгових розслідувань. З’являться нові можливості для відстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ.
Окрема стаття потенційних вигод — це отримання мiжнародно визнаного права застосування комплексу виважених (обгрунтованих) заходів захисту внутрішнього ринку, окремих галузей економіки відповідно до угод СОТ: статті XII ГАТТ про обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу; угод про захисні заходи, про сільське господарство, про застосування санітарних і фітосанітарних заходів, про субсидії та компенсаційні заходи, а також статті VI ГАТТ про антидемпінгові та компенсаційні заходи.
Водночас слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля стимулюватиме загальне прискорення структурних реформ і створить стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприятиме приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.
Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став «capacity building», тобто створення потенціалу використання можливостей.
Як підвищити можливості використання Україною переваг членства в СОТ?
Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі.
Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.
Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі. Так, за підсумками 2001р., в структурі українського експорту переважали недорогоцінні метали та вироби з них (41,3%), продукція АПК (близько 11%), хімічна продукція (близько 9%), текстиль (3,8%); продукція машино- та приладобудування, виробництва транспортних засобів становила лише 14,3%. Зовсім інша ситуація, за даними WTO International Trade Statistics 2001, на світовому товарному ринку, де частка чорних металів за 1990—2000 рр. зменшилася з 3,1 до 2,3% (до $144 млрд.), текстильних виробів — з 3,1 до 2,5% (до $157 млрд.), сільськогосподарських продуктів — з 9,3 до 7,2% (до $558 млрд.), а, наприклад, частка офісного та телекомунікаційного обладнання, навпаки, зросла з 8,8 до 15,2% (до $940 млрд.). Схожа ситуація спостерігається у сфері експорту послуг, де найбільша питома вага в 2001р. в Україні належала транспортним послугам (83,5%) — тоді як у світовому експорті вони не перевищують 23%. З другого боку, експорт туристичних послуг України становить 2,3%, а в світовому експорті послуг — 23%.
Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії (і не тільки держави, а й передусім сфери бізнесу!) нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи.
Не варто гадати, що вступ до СОТ повністю усуває загрозу антидемпінгових розслідувань, хоч він і потенційно покращує позиції країни, проти якої вони ініціюються. Кількість таких розслідувань та реалізованих антидемпінгових заходів членів СОТ має тенденцію до зростання. Так, за даними Секретаріату СОТ, за 1995—2001рр. було порушено 1845 антидемпінгових розслідувань і зареєстровано 1066 випадків накладення антидемпінгового мита — причому кількість таких випадків у 2001р. зросла, порівняно з 1995р., зі 157 до 330 та зі 118 до 163, відповідно.
Успішне використання існуючих у СОТ механізмів багатостороннього врегулювання спорів може стримуватися відсутністю в різних сферах економіки належної кількості добре підготовлених, досвідчених фахівців у галузі міжнародного торгового права. За наявності дефіциту таких фахівців, Україні буде непросто скористатися перевагами членства в СОТ і запобігти невиправданим витратам у процесі приєднання.
Як мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до СОТ?
Приєднання до СОТ може загострити ряд внутрішніх економічних проблем України, що зараз є менш вираженими, з огляду на наявність певних бар’єрів для торгівлі та використання заходів державної підтримки окремих виробництв. Найбільш істотними напрямами такого несприятливого впливу можна вважати наступні.
Подальша лібералізація торгівлі поступово посилить вплив світової кон’юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків у періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон’юнктури в періоди її сприятливого розвитку, — зважаючи на те, що лібералізація і включення до глобальних процесів автоматично не призводять до виправлення структурних вад менш розвинених країн.
Негативний вплив світової кон’юнктури здатен інколи істотно зменшити переваги від лібералізації доступу до ринків. Так, можна було б очікувати, що за рахунок скорочення та поступового скасування кількісних обмежень відбудеться збільшення обсягів українського експорту до ЄС продукції чорної металургії. Проте цю можливість навряд чи можна буде реалізувати в умовах структурної кризи ринку чорних металів у світі та перспективи скоординованого країнами ОЕСР вимушеного згортання виробничих потужностей у цій сфері.
Концентрація на потенційних довгострокових перевагах членства в СОТ може спричинити недооцінку наслідків початкового періоду. Отже, можуть своєчасно не бути передбачені дії уряду за несприятливих умов (що цілком можливі, особливо при неправильному підході до формулювання умов та неадекватному відстоюванні національних інтересів у процесі приєднання).
Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю (а) переходу на нові, міжнародно погоджені умови державного регулювання економіки та (б) відмови від використання традиційних важелів економічної і, перш за все, вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита та інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати та регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги стосовно джерел придбання ними комплектуючих (вимога місцевого компоненту виробництва) та напрямів збуту товарів. Потрібно буде відмовитися від багатьох положень, закріплених в існуючих галузевих програмах (зокрема відповідно до законів про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування), які несумісні з нормами СОТ. І хоча в більш довгостроковому контексті всі ці зрушення можна розглядати як позитивний фактор, у короткостроковому це може викликати проблеми для секторів, які користуються значними державними субсидіями. Певні ускладнення можуть виникнути і для виробників, які підпадають під дію системи державних закупівель, що зараз здійснюються за відсутності відкритої конкуренції.
Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності. Так, за індексом поточної конкурентоспроможності, що складається в рамках «Глобального звіту про конкурентоспроможність» (World Economic Forum. Global Competitiveness Report 2001—2002), у 2001р. Україна за рейтингом конкурентоспроможності зростання посіла серед 75 країн лише 69-те місце.
Результати експертного опитування Центром Разумкова у період з 28 травня по 14 червня 2002 р. 83 українські та зарубіжні експерти підтверджують правомірність сумнівів у високому рівні готовності багатьох вітчизняних виробників вистояти в майбутній конкурентній боротьбі. Жодна з потенційних проблем, що фігурували в опитуванні, не зібрала такої кількості голосів, як «загострення проблем, пов’язаних з неконкурентоспроможністю окремих галузей національної економіки, скорочення в них виробництва, зростання рівня безробіття»: на це вказали 58,5% респондентів стосовно періоду до одного року після вступу, 59,8% — стосовно періоду до п’яти років після вступу та 30,5% — щодо періоду понад п’ять років після приєднання до СОТ.
Водночас немає достатніх підстав вважати такий негативний вплив всеохоплюючим. Це слід підкреслити, маючи на увазі появу останнім часом деяких майже апокаліптичних прогнозів нібито руйнівного впливу приєднання до СОТ на українську економіку. Насправді навряд чи є достатні підстави очікувати шокового впливу приєднання до СОТ на ринок товарів.
Так, за даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України вже сьогодні перебуває на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995р., причому 80% ставок мита — на рівні країн, які приєдналися нещодавно (Албанія, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Китай, Китайський Тайвань, Хорватія), близько 7% ставок — нижчі зазначеного рівня і лише 13% ставок перевищують цей рівень. Більше того, за підрахунками фахівців Українсько-європейського консультативного центру, реальні адвалорні митні тарифи в Україні можна визначити на рівні 1–2% — тобто вони вже зараз, а не після вступу до СОТ, нижчі, ніж у ЄС, США чи Японії. Такий низький показник спричинений тим, що значна частина імпортерів споживчих товарів в Україну взагалі сьогодні уникає сплати мита. Отже, не можна всерйоз очікувати істотного зменшення рівня тарифного захисту за умов вступу країни до СОТ, коли правила та вимоги СОТ, зокрема стосовно процедур митної оцінки товарів та щодо скасування пільг окремим підприємствам та галузям, спрямовані саме на протилежне — збільшення рівня збирання мита.
Зважаючи на ці аргументи та на результати докладного опитування експертів, можна стверджувати, що вплив приєднання до СОТ буде для різних галузей економіки досить різним. Але в будь-якому разі цей негативний вплив зменшуватиметься з часом, що засвідчують експерти, рівень песимізму яких стосовно довгострокового періоду після набуття членства в СОТ майже вдвічі нижчий.
Узагальнена оцінка можливих наслідків вступу до СОТ за секторами та галузями економіки України
Висока ймовірність переважання позитивних наслідків
Харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв’язок, банківські послуги.
Певна ймовірність переважання позитивних наслідків
Літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, залізничний транспорт, ріелтерські послуги, освіта, морський транспорт, медичні послуги.
Можливий баланс між позитивними та негативними наслідками
Енергетика, авіаційний транспорт.
Певна ймовірність переважання негативних наслідків
Металургія.
Висока ймовірність переважання негативних наслідків
Автомобілебудування, вуглевидобувна промисловість, радіоелектронна промисловість, сільськогосподарське машинобудування.
Істотні проблеми реструктуризації, очевидно, чекатимуть й український аграрний сектор, що користується зараз досить значним рівнем захисту від зовнішньої конкуренції.
З другого боку, слід зазначити, що в Україні загалом існує значно нижчий рівень державної підтримки сільського господарства, ніж у розвинених країнах. Видатки на зазначені цілі останніми роками дорівнювали близько 0,5% ВВП, тоді як в Угорщині — 1,8%, Японії та ЄС — по 1,7%, Чехії — 1,6%, США — 1,5%, Канаді — 1,3%, Росії — 0,8%. У розрахунку на душу населення, субсидії становили: в Японії — $566, США — $350, ЄС — $336, Канаді — $163, Угорщині — $111, Чехії — $100, Росії — $60, а в Україні — лише $3,3.
Але й тут можуть виникати проблеми з тим, що доведеться скорочувати ті види субсидій, які підпадають під заборону або обмеження згідно з Угодою про сільське господарство, відповідно збільшуючи дозволені субсидії — на фінансування дослідницьких, навчальних, консультативних та маркетингових програм, створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки, страхування та гарантування безпеки доходів, виплати на відшкодування збитків від стихійних лих, допомогу на структурну перебудову, виплати за програмами охорони довкілля та регіональними програмами допомоги.
З проблемами перебудови зіштовхнеться й український сектор послуг. Від претендентів на вступ до СОТ сьогодні вимагається дедалі жорсткіший підхід до формування зобов’язань у секторах послуг — стосовно як обсягу зобов’язань, так і обмежень у застосуванні перехідних положень щодо їх запровадження. Проте слід зазначити, що більшість секторів послуг у принципі менш вразливі до чинників міжнародної конкуренції, ніж галузі, пов’язані з виробництвом товарів. Адже місцеві постачальники послуг мають переваги перед іноземними завдяки кращому розумінню місцевого споживача, місцевих традицій, законодавчого та адміністративного регулювання, налагодженим громадським зв’язкам, відсутності мовного бар’єру.
Певним винятком тут є сфера авіаційних і, якоюсь мірою, морських транспортних послуг, де форсування лібералізації та невжиття превентивних заходів з підвищення конкурентоспроможності національних перевізників може призвести до часткового витіснення з міжнародних ринків перевезень.
Загалом, сьогодні Україна має певний запас міцності щодо дії зовнішньоторгових чинників економічної безпеки. Зокрема торговельний баланс характеризується позитивним сальдо. На безпечному рівні перебуває частка імпорту продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання, обсяг зовнішнього боргу та видатки на його погашення і обслуговування, частка імпорту в постачанні нафти з однієї країни від потреби, коефіцієнт покриття імпорту експортом. Зважаючи на це, не слід очікувати істотного негативного впливу приєднання до СОТ на стан економічної безпеки України. Проте стан золотовалютних резервів країни поки що недостатній для гарантування макроекономічної стабільності в умовах посилення впливу на економіку України коливань світової кон’юнктури. Певною мірою невизначена ситуація навколо збільшення частки високотехнологічної продукції та продукції машинобудування: це залежатиме переважно від здатності адаптації вітчизняної промисловості до умов більш жорсткої конкуренції та прискорення темпу інновацій.
Оцінюючи загалом проблему можливих негативних наслідків та ризиків, що випливають з приєднання до СОТ, слід зазначити, що дію несприятливих економічних чинників не слід абсолютизувати. Здебільшого потенційно можливі заходи щодо їх запобігання або мінімізації. І відповідні заходи мають бути передбачені в кінцевих домовленостях про умови приєднання та в програмі урядових заходів, пов’язаних з приєднанням України до СОТ.
У цілому приєднання України до СОТ відповідає її стратегічним інтересам. По суті, воно означатиме кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної і структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та європейські економічні й політичні структури.
Проблеми, що виникають на цьому шляху, не повинні сприйматися як причина для затягування цього процесу. Навпаки, вони потребують активізації внутрішніх соціально-економічних перетворень на основі чітко сформульованих мети та завдань, тісно пов’язаних з міжнародними зобов’язаннями України. Вичікування моменту, коли країна, в умовах недосконалої конкуренції, стане за рівнем конкурентоспроможності повністю готовою до членства в СОТ — а саме це пропонують численні критики нинішнього процесу набуття членства в цій організації, — приблизно те ж саме, що сподіватися навчитися плавати, уникаючи входження у воду.
Пропозиції до програми дій щодо забезпечення набуття Україною членства в СОТ
Проведений експертами Центру Разумкова аналіз дозволив визначити комплекс заходів із підвищення ефективності процесу приєднання України до СОТ, основні з яких ми наводимо в цій статті.
Нормативно-правове забезпечення
До кінця 2002 р. бажано завершити процес внесення змін і доповнень до чинних законів України:
— «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про аудиторську діяльність», «Про адвокатуру», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про зв’язок», «Про інформаційні агентства» — з метою їх приведення у відповідність до норм і положень Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС);
— «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності» — з метою повного приведення їх норм у відповідність до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності;
— «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» — у частині скасування програми локалізації виробництва, що передбачена ним.
Кабінету міністрів України необхідно розробити та подати до Верховної Ради України новий графік прийняття законопроектів, спрямованих на остаточне усунення невідповідностей українського законодавства вимогам СОТ, у т.ч. стосовно митних процедур та ліцензування імпорту, санітарних та фітосанітарних заходів, реєстрації фармацевтичних препаратів і продуктів рослинництва.
Слід прискорити процес узгодження стандартів, санітарних і фітосанітарних заходів, відповідно до вимог Міжнародної організації зі стандартизації, Міжнародної електротехнічної комісії та СОТ.
Організаційне забезпечення
Важливо створити ефективний механізм моніторингу відповідності українського законодавства нормам СОТ і з цією метою, зокрема, посилити функції Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ.
З метою максимального використання переваг членства в СОТ та мінімізації можливих негативних наслідків, у період адаптації до системи СОТ протягом 2002—2003 рр. вжити енергійних заходів у рамках комплексної стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та відповідних урядових заходів, включаючи:
— збільшення державного фінансування та посилення підтримки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробки нових технологій і забезпечення ефективної державної підтримки сфери інноваційної діяльності в країні. Особлива увага має приділятися значному збільшенню державних і недержавних інвестицій у сферу новітніх інформаційних технологій, які багато в чому визначають рівень міжнародної конкурентоспроможності;
— підвищення рівня поточного фінансування та державного інвестування, а також створення умов для збільшення недержавних інвестицій у систему освіти, насамперед стосовно розвитку спеціальностей, що визначатимуть майбутній науково-технологічний прогрес;
— підтримку розвитку загальної інфраструктури виробничої і підприємницької діяльності в країні, яка має принаймні не поступатися за своїми технічними та технологічними параметрами тій, що мають конкуренти;
— створення цивілізованої системи фінансування та страхування комерційної діяльності підприємств з метою значного зменшення вартості ресурсів розвитку та комерційних ризиків при впровадженні інноваційних проектів;
— забезпечення збереження при вступі до СОТ преференційного режиму для тих видів імпорту, що підтримують національне виробництво (основні комплектуючі, матеріали, обладнання та технології).
Бажано постійно координувати з основними торгово-економічними партнерами України — претендентами на членство в СОТ позиції стосовно приєднання до Організації — з метою вироблення, в разі доцільності, узгодженої позиції у процесі набуття членства в СОТ.
Необхідно розробити концепцію перебудови системи субсидій галузям промисловості, відповідно до критеріїв угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи; забезпечити комплексну трансформацію системи підтримки сільського господарства — зі згортанням форм підтримки, що підпадатимуть під зобов’язання про скорочення, та забезпечення економічно доцільних, дозволених нормами СОТ форм підтримки аграрного сектора.
Делегації України на переговорах зі вступу до СОТ під час проведення переговорів необхідно домагатися максимально можливого перехідного періоду для виконання зобов’язань щодо лібералізації доступу до тих ринків товарів і послуг в Україні, де існує підвищений ризик негативних наслідків швидкої лібералізації; поетапного (через три-п’ять років після вступу до СОТ) впровадження в дію домовленості про нульову ставку митного тарифу в рамках секторальних ініціатив СОТ.
Забезпечення об’єктивної оцінки можливих наслідків приєднання України до СОТ
Верховній Раді України слід терміново провести парламентські слухання з питання приєднання України до СОТ, із залученням представників провідних політичних партій та громадських організацій, наукових установ НАН України, недержавних дослідницьких організацій, ділових кіл, профспілок. Ця ідея знайшла широку підтримку серед учасників «круглого столу», в тому числі практично всіх присутніх на ньому народних депутатів України.
Водночас актуальним завданням постає розробка Стратегії економічної безпеки України, як основи для підвищення обгрунтованості оцінки можливих наслідків вступу України до СОТ. Стратегія мала б визначити та затвердити на державному рівні систему науково обгрунтованих індикаторів економічної безпеки, включно з пороговими значеннями показників економічної безпеки окремих регіонів, галузей та громадян, а також передбачити постійний моніторинг дотримання зазначених індикаторів.
При Кабінеті міністрів України бажано створити консультативну раду з проблем вступу України до СОТ з участю представників Українського союзу промисловців і підприємців, Торгово-промислової палати України, Асоціації українських банків, Ліги страхових організацій.
Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України слід було б терміново провести конкурс на підготовку ряду незалежних досліджень на тему: «Аналіз та оцінка соціально-економічних наслідків приєднання України до СОТ» у розрізі окремих секторів і ринків, у рамках якого мають бути отримані кількісні оцінки та прогнози макроекономічних і соціальних наслідків приєднання України до СОТ, з огляду на його вплив на динаміку валового внутрішнього продукту, промислове та сільськогосподарське виробництво, сектор фінансових послуг, торговельний і платіжний баланси, зайнятість, доходи та витрати населення, якість життя, інвестиції, формування та виконання державного бюджету.
Інформаційне забезпечення
Кабінету міністрів України слід впровадити передбачені угодами СОТ механізми інформаційної підтримки, створивши інформаційне бюро з приєднання України до СОТ та Український інформаційний центр СОТ з питань стандартизації, сертифікації та усунення технічних бар’єрів у торгівлі та санітарних і фітосанітарних заходах, а також «довідкові служби» стосовно сфери дії Угоди про технічні бар’єри в торгівлі та сфери послуг.
Кадрове забезпечення
Слід терміново розглянути можливість забезпечення підготовки національних кадрів з питань діяльності СОТ, які будуть спроможні ефективно відстоювати інтереси України в цій організації. Зокрема слід передбачити створення дієвої загальнонаціональної системи підготовки та перепідготовки фахівців за профілями, що пов’язані зі змістом окремих угод СОТ. Паралельно необхідно вивчити можливості щодо додаткового залучення іноземної технічної допомоги для вирішення питань підготовки фахівців у сфері діяльності СОТ, у т.ч. за існуючими в СОТ програмами «capacity building».
Експерти Центру Разумкова вважають, що енергійна, послідовна та комплексна реалізації зазначених заходів могла б значно підвищити можливості України щодо використання переваг участі в міжнародній торговій системі, водночас істотно зменшивши ті потенційні втрати та ризики, що випливають із майбутнього приєднання до СОТ.
|
|
Категория: Новости |
Просмотров: 503 |
Добавил: muchand
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
|
